Наближаються вибори в Росії, і розмови про молодь звучать все частіше. Пенсіонери - надія всіх партій, але розраховувати тільки на них - дурний тон. Технологічні зручності не компенсують загального неприємного тла. Дослідження «Молодь Росії», проведене під керівництвом консультанта Федерального молодіжного виборчого Штабу «Єдиної Росії» Андрія Маруденко, вибудуване не так, як звична всім «передвиборна соціологія». «Тільки 233 респондента (27%) назвали себе «громадянами», «патріотами», «росіянами», тільки 31 чоловік ідентифікували себе з «малою Батьківщиною», містом, селом, регіоном» Основне завдання складного за структурою опитування з можливістю докладних відповідей - з'ясувати цінності нинішньої молоді, її світоглядні й політичні установки. Результати дослідження й очікувані, і несподівані одночасно: задуматися є про що. Усього було опитано 878 респондентів (412 чоловіків і 466 жінок) віком від 18 до 30 років. Географія опитування - 25 регіонів Росії: від Москви й Санкт-Петербурга до Приморського краю, від Архангельської області до областей Ростовської й Ставропольської, від Калінінградської області до Амурської. Серед опитаних - студенти, службовці, молоді батьки, безробітні й 18 чоловік, що написали про себе «домогосподарка». Перша частина дослідження стосувалася ідентичності: респондентам пропонувалося визначитися з відповідями на наступні питання: «Що Ви можете сказати про себе, ким Ви вважаєте себе в першу чергу? Як би Ви могли відповістити на запитання: «Хто Ви»? Більша частина опитуваних, на щастя, ідентифікувала себе як людей або ж зовсім вже оціночно (є й такі відповіді: «зайка», «всі люди, як люди, а я - богиня», «молодий, амбіційний юнак з філософським настроєм»). З одного боку, приналежність респондентів до Homo Sapiens очевидна й їм, і інтерв'юерам. Який сенс робити на цьому акцент? Що хоче сказати людина, кажучи «я - людина»? Питання не порожнє. Його можна залишити осторонь, припустивши, що «людське» - це просто «спільне місце», необхідне внутрішнє переконання, що при відкритості питання (ну, не запитувати ж в лоба - «Чи людина Ви?») має потребу в озвучуванні. Але смію припустити, що «я - людина» - одна з деяких розрад у наскрізь інформатизованому суспільстві, де для молоді вже майже реальністю є й роботи з вампірами, і - що куди важливіше - інтернет-ніки й акаунти. «Людське» виявляється важливою частиною ідентифікації, і не можна не взяти до уваги цей факт. Окрема частина відповідей стосувалася ідентичності професійної: свою приналежність до діяльності відзначили всього 211 респондентів («будівельник», «продавець», «громадський діяч», «філософ», «директор/начальник», «бармен», «гарний фахівець»). Ще менше - 115 чоловік – вважали за важливе вказати свою стать: серед чоловіків таких виявилося лише 19 чоловік, серед жінок - 136, усемеро більше. Професія є не у всіх молодих людей (у багатьох це – тимчасовий підробіток, не більше), так що ідентичність цього роду (і її відсутність) легко з'ясовна. Другий випадок - складніший та цікавіший. 19 чоловіків з 416 опитаних чоловічої статі - це серйозний докір суспільству, в якому багато в чому завдяки саме жінкам саме положення чоловіка вже зовсім не є настільки очевидною перевагою. Феміністки можуть як завгодно говорити про порушення власних прав: пройде ще років 20, і з цих 19 сміливців залишаться в кращому випадку 6-7. Мами й нескінченні шкільні вчительки так просто фронт не здадуть. Відсутність маскулінної ідентичності - найважливіша риса російської молоді, що віддає перевагу уніфікації статі іноді просто заради зручності й спокою: відповідальність статі, як відомо, та ще радість. До слова, на родині, мова про яку піде в наступній статті, ця уніфікація майже жодним чином не позначилася. Остання частина відповідей про ідентичність відносилася до країни й соціуму, громадянства й патріотизму. Результати можна назвати досить несподіваними: тільки 233 респондента (27%) назвали себе «громадянами», «патріотами», «росіянами», тільки 31 чоловік ідентифікував себе з «малою Батьківщиною», містом, селом, регіоном. І, нарешті, лише 1 (!) опитаний написав «я - росіянин». Останнє - вкрай неочікувано. Принагідно відзначимо, що в дослідженні не брали участь національні республіки: географія опитування охоплювала в основному традиційно російські території. Національна ідентичність (і взагалі весь цей блок відповідей) стосується виборів і партій безпосередньо: про росіян у ході цієї кампанії будуть говорити майже всі, тема націоналізму вважається однією з найважливіших, і, швидше за все, так воно і є насправді, адже опитані - молоді люди, які й до урн можуть не прийти, а у виборців старших - «свої є резони». Але молодь в основній своїй масі до націоналізму глуха. Глуха до будь-яких його проявів, від гордості за Батьківщину до нелюбові до тих, що «понаїхали» й іноземців. Сучасна масова культура космополітична й позанаціональна: чи варто дивуватися тому, що серед цієї вихованої вже на післярадянських зразках аудиторії слова «я - росіянин» звучать дуже неголосно. Куди більш небезпечним виявляється інший тренд: молоді люди, відповідно до опитування, живуть поза малими соціальними й політичними групами. Зрозуміло, на питання «Хто Ви?» ніхто не відповів «Я - представник/прихильник партії», але й відповіді «Я - студент вузу/житель міста» не пролунало. Покоління 90-х, на яке покладали великі «демократичні надії», навряд чи їх виправдає, адже демократія завжди починається «знизу», від тих найменших соціальних груп, які у відповідях не представлені зовсім. І тут ми напряму підходимо до цінностей: мова про це піде в наступному тексті. А поки що варто відзначити, що свободу («право вибору», «самореалізація», «самостійність» etc.) вибрали як найбільшу цінність 22 молодих людини з 878. А ви кажете, громадянське суспільство... Автор: Михайло Бударагін